Від Незалежності до Свободи

Міжнародний фотопроект присвячений 25-річчю прийняття Конституції України

Ідея проекту

Розкриття теми незалежності та свободи у форматі фотопортретів та інтерв’ю та привітання українців з Днем Конституції від творчої Арт-республіки Ужупіс (Вільнюс, Литва).

Мета проекту

В Конституції Республіки Ужупіс зазначено:

  1. Людина може бути вільною.
  2. Людина є відповідальною за власну свободу.

Наразі проблема відповідальності за власну свободу є актуальною в українському суспільстві.
Фото проект присвячено Дню Конституції України. Метою проекту є розкриття бачення пунктів Конституції Ужупіса про відповідальність за свободу безпосередньо громадянами арт-республіки – як простими мешканцями району, так і діячами мистецтва та культури.
Історія створення у Вільнюсі творчої республіки у середині 90-х років ХХ сторіччя– це історія про те, як мистецтво змінює світ. За двадцять років Ужупіс (Заріччя) перетворився з занедбаного та небезпечного району у всесвітньо відоме місце – завдяки громадянам, художникам, які його створили. Свобода Ужупіса – це відповідальність за те місце, де ти живеш, за ті відносини, які ти будуєш з навколишнім світом, та зразок того, що мистецтво і творчість є важливими у житті кожної людині.
Ідея та формат проекту підтримана керівництвом Республіки Ужупіс та матиме всю необхідну допомогу та інформаційну підтримку з боку Ужупіса як на рівні керівництва, так і на рівні мешканців.

Історія республіки Ужупіс (Заріччя)

Ужупіс – творча республіка, яку часто порівнюють з Монмартом у Парижі. Ужупіс має свій гімн, конституцію, з якою можна ознайомитись на початку вулиці Паупьо (вона викарбувана на металевих пластинах, що встановлені на стіні, та перекладена на різні мови світу, на даний момент має сорок перекладів), свого президента, міністрів, армію з дванадцяти людей, та багато інших ознак справжньої держави.

Це один з найстаріших районів Вільнюса. Згадки про цю місцевість ми знаходимо у джерелах 16 сторіччя. Раніше тут розправляли крила млини, це було передмістя, де жили здебільшого ремісники.

Тут розташовано одне з найстаріших кладовищ Вільнюса – Бернардинське кладовище, є два собори, а на центральній площі, яка ще зветься Площею Янгола, у 2002 році було встановлено скульптуру бронзового Янгола. Ця робота Ромаса Вільчаускаса є одним з найголовніших символів республіки.

У часи радянської окупації Ужупіс був дуже занедбаним та небезпечним місцем, вважалося що він один з найнебезпечніших у всьому місті. Вулиця Ужупіо навіть мала другу назву: «вулиця смерті». Але йшов час, у занедбаних, дешевих будинках, деякі з яких просто пустували, почали оселятися молоді митці — адже Художня Академія знаходилась зовсім поруч, за річкою. Саме митці наприкінці 90-х років минулого сторіччя, 1 квітня 1998 року, вигадали і створили Незалежну Республіку Заріччя.

В наш час Ужупіс один з найпрестижніших та найдорожчих районів міста. Сама назва цього району — «місце за рікою». Це дуже спокійний та зручний район, як за атмосферою, так і через те що річка відокремлює його від інших районів. Вільня, яку зазвичай кличуть Вільнялє – невід’ємна частина Ужупіса. Тож нічого дивного, що ще одним символом Ужупіса є бронзова русалка, яку ще кличуть Ужупійською Дівою. Її теж створив скульптор Ромас Вільчаускас. Русалка займає місце над річкою у спеціальній ніші. Кажуть, що саме вона заманює в Ужупіс людей зі всього Світу. Й ті хто не встоїть перед її чарами, залишаються в Ужупісі назавжди.

Тут проходять безліч культурних подій, влаштовують фестивалі, концерти, виставки, поетичні читання, вистави та аутентичні свята самої республіки. Головним святом є День Незалежності, який святкують кожного року 1 квітня.

Форма проекту:

Інтерв’ю 25 громадян Республіки Ужупіс. Цифра 25 обрана через те що у 2021 році виповнюється 25 років з дня прийняття Конституції України.

Реалізація фінального етапу проекту:

1) Виставка фотопортретів громадян Республіки Ужупіс: надруковані кольорові та чорно-білі фотографії (формат 32х45 см), та інформація про особу та інтерв’ю (надруковані плакати, формат 32х45 см)

2) Відеофільм, змонтований із інтерв’ю громадян Ужупіса, а також відеокліп з архівних записів Республіки Ужупіс озвучений виконанням Гімну Ужупіса українською мовою.

Виставки влаштовуються паралельно у Києві та у Вільнюсі.

Гімн Ужупіса українською мовою

Слова Ромаса Лілєйкіса, музика Кірпаса Машанаускаса. Переклад українською Ганна Голуб.

Співає Айсте Смільґевічутє, аранжування Рокаса Радзевічуса.

 

Ти доторкнись лише, й здіймається бруківка

Щоб Янголу було куди ступити.

Вночі, в обіймах ковдри, пса, і тиші,

В нічному вітрі ти розтанеш ніби зірка на долоні.

 

Над нами Вартовий тримає небо (серце):

Його вже не сховати, не згасити.

На берег снів збираються примари,

І білий сніг на чорних віях тане.

 

Ти доторкаєшся, й годинник тихо змовкне,

Опівночі хвилини не рахує,

Ти лиш торкаєшся, і віхор замітає

І нас, й вагони, й станцію, і потяг.

Питання для інтерв’ю

Ужупіс унікальний. І найголовніше це не тільки творча незалежність, але й дух Свободи, відповідальність кожного громадянина за свою Свободу. У ваших інтерв’ю я б хотіла розкрити цю ідею Свободи та показати цей Дух.

Сьогодні тема Незалежності та Свободи, та відповідальності кожного за Свободу, є актуальною для українського суспільства.

Прошу трохи розповісти про себе.

В Конституції Ужупіса зазначено:

Людина може бути вільною.

Людина є відповідальною за власну свободу.

І хотіла б запитати вас, що для Вас є ті два пункти, як ви їх розумієте.

Інтерв’ю для проекту